Багаторічна боротьба захисників тварин з київською владою призвела врешті в листопаді 2007 року до прийняття Київрадою "Київської міської програми регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами". Витративши безрезультатно десятки мільйонів бюджетних коштів на жорстоке знищення тварин, київська влада врешті зрозуміла, що вбивством тварин проблема не вирішується, і прислухалася до думки прогресивної громадскості міста. Гуманний метод регулювання чисельності тварин передбачає надання права тварині дожити своє життя, позбавивши її при цьому можливості розмножуватись. Це шлях, яким було вирішено подібну проблему в країнах Західної Європи і США.
Тому, як і було заявлено в Програмі (п.4 розділу 1), вона "у своїй основній частині базується на ідеї стерилізації". Вірогідно було б очікувати, що і основна увага, і основні кошти, і основні заходи будуть спрямовані на цю мету – стерилізація і надання можливості тварині дожити своє життя.
Відзначимо при цьому, що стерилізація – це серйозна операція, після якої тварина має одужувати в стаціонарних умовах мінімум 8 днів. А це означає, що окрім клінік, де прооперують тварину, потрібні стаціонари, де тварина одужуватиме протягом 8 днів. Чи передбачено Програмою будівництво чи організація таких стаціонарів? Ні. Єдина ветлікарня (на Троєщині), збудована за довгі роки і за величезні кошти, має лишень 30 стаціонарних місць. На практиці це означає, що вона здатна прийняти не більше 4-х тварин щодня. За найнижчими оцінками, в Києві маємо близько 30 тисяч безпритульних собак і котів. За таких темпів стерилізації проблему не буде вирішено ніколи, бо поки стерилізують 10 тварин, народиться 100. Викликає подив (якщо не сміх, а може – сльози?) і сума коштів, передбачених на «забезпечення проведення стерилізації та післяопераційного утримання безпритульних тварин» (п.4 розділу 7) – це 2 млн. 600 тис. грн., що складає менш ніж 3,5% від загальної суми коштів – 76 млн. 325 тис. грн., виділених на виконання Програми. І це при тому, що основна ідея і основна робота Програми – це саме стерилізація! Отже, зі стерилізацією все зрозуміло: з таким підходом до цієї проблеми чисельність безпритульних тварин в місті не зменшиться ніколи (але чиновникам КМДА це і не потрібно. Навіть навпаки: буде проблема – буде і фінансування!)
Але повернімося до тварин, які попри всі негаразди все-таки стерилізовані і одужали. Яка їх подальша доля? Програма розраховує, що тварини будуть повернуті на місця попереднього перебування при наявності опікунів. Але опікунів на всіх тварин не вистачить – це по-перше. По-друге, на такі «місця попереднього перебування», як дитсадки, школи, лікарні, ринки тощо собаки й кішки не будуть повернуті, це зрозуміло. Куди ж подінуться ці бідолахи? Відповіді Програма не дає. Таких тварин слід було б забрати до притулків, але за всі роки київська влада не побудувала
жодного. Бородянський «Пункт утримання тварин» – це не притулок. Це місце, куди звозили відловлених у місті тварин для знищення. Принаймні так було до прийняття Програми. Навіть якщо після «розширення та упорядкування», на яке виділено у Програмі 7,5 млн.грн. (п.1 розділу 7) «притулку» у смт. Бородянці, тварини зможуть там жити (а не вмирати), це максимум 800 особин. Ясно, що цього притулку буде не досить, не кажучи вже про те, що значна віддаленість його від Києва не дає змоги громадскості контролювати його діяльність з метою недопущення жорстокості у ставленні до тварин, зловживань при їх утриманні та нецільового використання коштів.
А кошти на утримання цього притулку (який один далеко не здатний вирішити проблему розміщення тварин) виділені чималі – 29 млн. 180 тис. грн. – невичерпні можливості для дерибану!
Отже, притулків більше не стане. Але якщо тварин не буде куди повернути, вони будуть знищуватись, і про це Програма скромно мовчить, бо «гуманними» ж методами!
Не може обманути захисників тварин і те, що в Програмі є пункт про створення 10 міні-притулків (по кількості районів міста): ніде не вказано, на яку кількість тварин розраховані вони. Якщо приблизно по 100 голів – маємо ще 1000 місць для розміщення стерилізованих тварин. І це все. А коштуватиме кожен з таких міні-притулків 2 млн.грн. Для порівняння – гігантський Притулок КМТЗТ у Гостомелі, де утримується близько 800 тварин, де функціонує шпиталь зі стаціонаром на 64 місця – не отримав від міської влади жодної копійки за всю свою історію (тобто починаючи з 2000 року) і утримується всі ці роки на пожертви пересічних мешканців Києва. А 18 січня 2008 р. КМТЗТ отримало лист від зам.мера І.Кільчицької з катгоричною відмовою у будь-якій допомозі взагалі і назавжди!
Отже, витрачені 36 млн.грн. (на упорядкування Бородянки, будівництво – дай Боже! – 10 міні-притулків та Сирецького пункту перевантаження) проблему «куди подіти стерилізованих собак» не вирішують. І це знову, вже вкотре, глухий кут.
Зауважимо, що на згадувані кошти – 36 млн.грн. – можна було б організувати таких притулків, як у Гостомелі, не менш як 20. Тут треба пояснити,що для організації притулків не потрібно капітального будівництва. В притулках собаки живуть у вольєрах просто неба, і тепле приміщення потрібне лише для обслуговуючого персоналу і ветеринарного пункту. Навіть харчовий блок може розміщуватись у некапітальному приміщенні.
Виникає питання: на що ж іще витрачатимуться кошти Програми, якщо головна мета – стерилізація і створення притулків для розміщення стерилізованих тварин – не буде досягнута?
Читаємо Програму:
- Нормативно-технічне та методичне забезпечення – 485 тис.грн. (це розробка актів, положень, нормативів, проектних пропозицій);
- Створення системи всебічного моніторінгу (електронна база даних по безпритульних (!) собаках та їх опікунах, моніторінг довкілля, система контролю щодо жорстокого поводження з тваринами) – 625 тис. грн.;
- Збирання загиблих тварин на вулицях – 2 млн. 300 тис. грн.;
- Інформаційне забезпечення (лекції, семінари, круглі столи, конференції, друковані видання, реклама, Інтернет) – 1 млн. 250 тис. грн.
- І т.д.
Що й казати – це "найнагальніші", "найтерміновіші" потреби для тих нещасних кошенят і цуценят, що сидять, закоцюбивши від холоду, на автобусних зупинках, або, голодні, риються у контейнерах зі сміттям. Або ж, збиті транспортом, лежать, стікаючі кров`ю, на дорогах, чекаючи, поки наступна машина не припинить їхні муки назавжди, розчавивши їх.
Цікаво, що 60% всіх коштів, виділених на виконання Програми терміном на 4 роки, заплановано витратити в перший же рік (2008-й). Чиновники поспішають роздерибанити бюджет, це ж бо, як завжди, лишиться без кари.
Прогноз такий. Мине 4 роки, гроші, виділені на Програму, зникнуть у кишенях причетних чиновників різного рангу, проблема залишиться, і все почнеться спочатку.
Висновок:
- Необхідно терміново переглянути деякі статті видатків цієї Програми, переорієнтувавши їх головним чином на організацію стерилізаційних пунктів і притулків.
- Бажано надати громадським організаціям інформацію про використання коштів та обсяги робіт за 1-й квартал 2008 року.
- Надати можливість комісії, створеній з представників громадських організацій, брати участь у здійсненні контролю за ходом виконання Програми протягом 2008-2011 років.
Ася Вільгельмівна Серпінська
20 березня 2008 р.
Цей аналіз у формі заклику прийняти всі можливі заходи був направлений 31 березня 2008 р. президентові і прем'єр-міністрові України, супроводжуваний 1152 підписами громадян під онлайн-петицією аналогічного змісту. В результаті 6 квітня 2008 р. були отримані наступні відповіді з секретаріату президента:
РУС
EN
DE
Повернутися