Бібліотека

Столичні природоохоронці вперше в Україні підняли питання про відмову від живих ялинок для святкування новорічного свята. Комісія Київради з питань екологічної політики обіцяє виконати цю вимогу. Але через рік.

Головна новорічна ялинка столиці зазвичай складається з декількох сотень дерев. Ще у сотень тисяч хвойних красунь варварським чином зрізується верхівка. За підрахунками екологів гине така кількість дерев, що нею можна б засадити сотні гектарів щорічно. Після свят вони перетворюються на мертвий ліс.

Історично в Україні Новий рік святкували з дідухом (ритуальним снопом сіна). Зрізані ялинки почали прикрашати примусово при Петрі І, а повторно культ зеленого дерева отримав розвиток у радянську пору.
У багатьох сучасних країнах Європи вже давно відмовилися від використання живих ялинок, натомість прикрашають і вулиці, й оселі якісно виготовленими штучними або живими хвойними деревцями в діжках, які після свят висаджуються в ґрунт.

Лише для встановлення головної ялинки на Майдані Незалежності в Києві щорічно вирубується до півтисячі ялинок. Упродовж десятиріч українців (а головне – дітей) призвичаювали до несвідомого споглядання картини нищення живої природи у вигляді вирубаних дерев для одноденних потреб. Пригадайте лише відому пісеньку радянської пори: «...прибіг сховатись заєнько – ялиноньки нема». Пісенька закінчується традиційним мажором: і ялиноньку «обігріли» і зайчика приголубили (мабуть у вигляді мисливського трофею – діткам на радість).

На власні очі

Побачити столичну новорічну ялинку своїми очима можна за допомогою Веб-камери

Дякувати Богові, сьогодні в певної частини українців потроху формується інший світогляд – мабуть спрацьовує інстинкт самозбереження, бо загалом ставлення до природи призвело до таких наслідків, які от-от будуть незворотними. І ялинка – це лише для прикладу...

На думку Олексія Василюка, молодого вченого з Національного Екологічного Центру України «варварський звичай рубати ялинки до свята не сприяє екологічному вихованню молодого покоління. Не зрозуміло, для чого в школах вивчають такі новітні предмети, як «Етика», «Естетика», «Я і Україна», якщо на центральній площі кожного населеного пункту демонструється варварське знищення природи заради скороплинної забави. Це формує у молодих людей подвійні стандарти».
Тут хочеться додати: влада своїми подвійними стандартами продовжує тотальне розтління покоління за поколінням – з такими їй зручніше.

З однієї сторони будь-яка влада є відображенням звичаїв своїх громадян, а з іншого боку – повинна прислухатися до думки найпрогресивніших. Сьогодні далеко не всі українці готові залишитися без аромату хвої в новорічну ніч. Уже на наступний ранок після новорічної всенощної на смітниках з'являються перші жертви людського егоїзму. Проте, вже чимало екологічно підкованих українців обмежуються сосновими або ялиновими гілочками або красиво сформованими з тих гілочок деревцями, які з’являються у продажу на базарах до свят. Деякі купують у квіткових магазинах араукарії, туї та інші дуже схожі на ялинки кімнатні багаторічні рослини. Їх можна красиво прикрасити крихітними кульками й іншою новорічною мішурою. Стало модно розвішувати великі стильні кульки ручної роботи або просто симпатичний блискучий ширвжиток – асортимент новорічних прикрас сьогодні безмежний. Загалом, є багато варіантів прикрасити своє житло до Нового року, не заподіюючи шкоди природі. То ж народ вже дозрів, а влада?

Національний Екологічний Центр України разом з Дружиною охорони природи «Зелене майбутнє» звернулися до Київради з ініціативою про відмову від використання живих дерев на встановлення новорічної ялинки на Майдані Незалежності й про заміну її на штучний каркас. На початку грудня на засіданні Комісії Київради з питань екологічної політики пропозицію природоохоронців було схвалено. Проте вони запізнилися зі своєю ініціативою... на один тиждень: голова Комісії А. Коваленко заявив, що оскільки рішення про закупівлю дерев в цьому році вже прийнято та виділені відповідні кошти, Комісія запропонує Київраді встановити штучну ялинку аж у грудні наступного року.
А цей рік завершиться традиційним святковим варварством: головна ялинка столиці буде сформована з 300 сосен, і разом з прикрасами це коштуватиме півмільйона гривень (!)

З калькулятором у руках неважко підрахувати вартість однієї з трьохсот сосен. Результат цієї нескладної арифметики наводить на думку, що та сосонка позолочена, оскільки коштує 1 666 грн. з хвостиком. Чи може миші, якими прикрасять офіційне дерево, є витвором мистецтва? Так ні, звичайнісінький, позбавлений художнього смаку кітч.

Здавалося б, не так пізно було скористатися економною пропозицією і перепрофілювати цю космічну суму на покращення якості життя киян: наприклад, частіше пускати поїзди метро (замість принизливого утрамбовування пасажирів товкачами), закупити подарунки дітям-сиротам та інвалідам, якісніше прибирати вулиці до і особливо після свят, та й дороги врешті-решт поремонтувати (не все ж даїшників цапами-відбувайлами робити) – та хіба бракує фантазії, як можна було б розпорядитися коштами податківців для їх же, податківців, блага? Однак, повертати назад колесо виконавчої влади не у звичаях можновладців. Тут знову нагадаємо лише про несумісність вартості з ціною однієї закланної сосонки.

Історія з київською ялинкою наводить на аналогію про цинічне нищення київських каштанів на Хрещатику. Культові київські дерева начеб-то захворіли, і натомість їх полікувати – їх просто вирубали, а потім насадили закуплені в Німеччині (!) пагінці, які обійшлися куди дорожче, аніж лікування ошатних хрещатинських красенів. Біда просто з цими провладними менеджерами, які, куди не плюнь – повсюди демонструють захмарний, ні, космічний пілотаж професійності. Хоча, може у цьому є якийсь інший економічний сенс... Проте, це вже риторичне запитання до правоохоронних органів, яке (як і належить риторичному запитанню), залишиться без відповіді.

То ж чи можна сьогодні говорити про екологічну свідомість у таких столичних обранців – он у багатьох обласних центрах просто, як води напитися, у цьому році відмовилися від живої ялинки.
Залишається маячити на обрії світлого майбутнього обіцянка-цяцянка: розглянути (не вирішити!) пропозицію екологів на наступний рік.

То ж з одного боку природоохоронна громадськість досягла певного успіху, (адже, зрештою, їхню ініціативу не було відхилено), а з іншого боку – громадськість має подумати про Їжакові рукавиці та викинути геть рожеві окуляри, щоб тримати столичних керманичів під пильним контролем. Адже така охоча до вирубування дерев влада може за звичкою забути про свої обіцянки. Будемо сподіватися, що наступний Новий рік кияни відсвяткують не лише з новою ялинкою, а й з новою гідною їх владою, яка припинить шалену забудову, що супроводжується нищенням природи Києва та його мальовничих околиць. То може, у Новорічну ніч загадаймо таке бажання? Кажуть, думки матеріальні.

Анжеліка КОМАРОВА
14 грудня 2007 р.