На жаль, саме так сприймає ідею притулків для тварин переважна більшість населення. Набридла тварина – поїхали й здали її до Гостомеля, і нема проблем. Скажете, це занадто песимістична оцінка, і таких людей в нашому гуманному високодуховному суспільстві одиниці?
Однак, реальність доводить протилежне. На власному прикладі доводиться переконуватись, що від поінформованого оптиміста до песиміста – один крок. Щоразу при відвідуванні Притулку у Гостомелі доводиться спостерігати підкинутих у притулок кошенят та цуценят.
Так і сьогодні, 21 вересня, в одному з вольєрів ми випадково знайшли пакунок з двома кошенятками. Цей вольєр межує з парканом з боку воріт притулку. Якби «добродій» закинув свій «подарунок» на два кроки ближче до воріт – кошенята стали б жертвою зграї собак, які вільно гуляють по Притулку за браком обгороджених вольєрів.
До речі, вольєр, до якого підкинули кошенят, також не був вільним: тут тимчасово перетримували новачка, який спочивав після своїх поневірянь за межами притулку. На щастя, стомлений собака так глибоко спав, що й не почув присутності кошеняток. Отже, кошеняткам пощастило.
А коли ми поверталися додому, неподалік ферми біля нас зупинилася іномарка.
– Чи тут знаходиться притулок для тварин? – запитали в нас чоловіки, що сиділи в автомобілі.
– Так. А дозвольте запитати, навіщо вам Притулок?
– А ми хочемо здати кошеня.
Ася Вільгельмівна Серпінська стверджує, що не проходить і дня, щоб до Притулку не підкинули тварин. На жаль, бажаючих взяти собі чотириногого друга з Притулку набагато менше. Читачам цього матеріалу пропоную зайти на рубрику «Наші підопічні». Там такі чудові істоти чекають кандидатури на ощасливлення!
Анжеліка Комарова
22.09.2007
РУС
EN
