Бібліотека

Несколько лет было потрачено защитниками животных, чтобы доказать непонятливой власти, что уличные фотографы с затравленным и покалеченным зверьём – позор для города, который со всех сил тщится быть похожим на европейский. Наконец и распоряжение соответствующее вышло от мэрии, тогда и газеты все вдруг очнулись и борзо записали: долой, дескать, позорное явление.

На общественных слушаниях власть бодренько отчитывалась в телекамеры: преодолели, искоренили, вытравили и точка. И зрители умилённо вытирали слёзы...

Я не маю нічого спільного з газетою «Коммунист». До речі, і з компартією також. Я, як донька репресованого батька-журналіста та внучка репресованого художника, яка з малечку наслухалася від своєї бабусі та її сусідок страшних оповідок про голодомор та репресії сталінських часів, яка з бридкістю пригадує про брежнєвські черги за дефіцитом, яким були при комуністичному режимі усі без винятку продукти та одяг, не говорячи вже про механізм знеособлення людської особистості, якому мені, сподіваюся, вдалося вистояти – завжди була противником компартії.

Однак, мені стало

У більшості мавп, змій і куницевих, з якими ще не так давно фотографували туристів на центральних вулицях столиці виломані зуби. Пригадуєте слова доброго фотографа «Не бійтесь, вона не кусається!». Хижі птахи і

Неодноразово доводилося спостерігати нахнюплених котів, які сидять на дереві та жалібно скиглять. Вони швидко засвоюють ази «альпінізму» лише в одному напрямку, а от спуститися – це вже для них складна задача. Добре, якщо дерево має нижні гілляки і можна легко дістатися верхівки, взяти кота за загривок та спуститися з ним долі.

Та на жаль, міські дерева позбавляють індивідуальності, підстригаючи їх на казарменний кшталт, так що вони стають схожими на стовпи. Навіть спортивній людині без особливого альпіністського знаряддя не видряпатися по такій вертикальній

Ряды киевских защитников животных весьма малочисленны. Тем удивительнее, что даже среди этих редких людей зачастую царит не взаимопонимание, а конфронтация. На первый взгляд, самым разумным вариантом было бы объединить усилия. Однако регулярно находятся смутьяны, не желающие иметь ничего общего с «братьями по оружию». Вызвано ли это неуживчивым характером, или причины в чем-то другом?

Начать следует с того, что очень разные

Вони мешкають поруч з нами, ці малі хвостаті істоти. Такими створив їх Господь: гарними й ласкавими, як наче нам на втіху. І якщо у вашому багатоповерховому будинку роками живе котисько, що поважно чекає, коли натиснуть кнопку ліфта, щоб піднятись на потрібний йому поверх – будьте певні, вам пощастило з сусідами. Адже їхнє ставлення до беззахисної тварі Божої є мірилом їхньої людяності.

У моєму дев’ятиповерховому будинку вже кілька років проживає за своєю котячою пропискою Рудий Васько. Коли він заходить зі мною в ліфт – уся ліфтова комірчина наповнюється його

Прекрасна й досі не займана політиками ідея гуманізації суспільства через громадський рух на захист тварин в руках деяких персоналій та політиків може стати... небезпечнішою за тоталітаризм.

У сфері захисту тварин часто-густо доводиться спостерігати, як деякі волонтери виправдовують свої не дуже моральні вчинки посиланням на високу ідею порятунку тварин. Прикладом тому – їх дипломатичні ігри та відверта співпраця з гицелями. Результат: врятована сотня тварин (у противагу страченим десяткам

М. Кучинський

Шановні кияни! Запам’ятайте це обличчя. Це – Мирон Кучинський, директор КП «Притулок для тварин» (Бородянка). Його можливого звільнення з надією чекають свідомі кияни та потенційні жертви цього «кілера» чотириногих.

У той час, як у київській

За годы работы в программе о животных «Кто в доме хозяин?» люди открываются мне с самой лучшей стороны. Ведь общение с животными делает нас искренними и простыми, – именно этих качеств так не достаёт нам в последнее время. Многие герои программы стали мне близкими людьми. Радует то, что и четвероногие герои сразу узнают во мне своего почитателя и защитника, и даже грозные собачищи выражают мне свою симпатию. Так произошло и на этот раз.

Моя первая встреча с героиней нашей программы Ниной Леонидовной Антоновой произошла в очень людном месте. Сначала я увидела

Всем птенцам положено в своё время покидать родные гнёзда, но иногда их выталкивают оттуда разные обстоятельства. Ураганный ветер, принесший в Киев долгожданный дождь, вытряхнул из ветвей деревьев многих птенцов. Орнитологи называют таких малышей, которые выпали из гнезда раньше срока, слетками. Пожалуй, ещё никогда мне не приходилось видеть такого количества вороньих слетков, которые подобно котятам и щенкам, оказались вдруг беспомощными в этом неспокойном мире. На каждом углу на них поджидает смертельная опасность.