Library

Повідомлення «Живцем замуровані», яке з’явилося на кількох зоозахисних сайтах, спонукало мене на власне розслідування. Як представник мас-медіа я домовилась про зустріч з керівництвом ЖЕКу №803. Однак, спочатку я обстежила будинок №15 по вул. 50-річчя Жовтня, аби на власні очі переконатися, чи дійсно ґрати такі щільні, що жоден кіт не пролізе. Адже мені стало відомо, ніби активисти з інших зоозахисних організацій також оглядали ті злополучні ґрати і дійшли висновку, що коти там можуть вільно пролазити. Не знаю,

По статистике каждый год к новогодним праздникам в Украине вырубаются миллионы молодых саженцев сосны, ели и пихты. Таким количеством лесных культур можно было бы засадить сотни гектаров, но после праздников они превращаются в «мертвый лес».

Главная новогодняя елка столицы обычно состоит из нескольких сотен деревьев. Еще у сотен тысяч хвойных деревьев варварским образом срезается верхушка. За подсчетами природоохранников таким количеством лесных культур можно засадить сотни гектаров леса

24 листопада до Києва прибула група західних ветлікарів-волонтерів та пропагандистів гуманного ставлення до тварин – свідчити словом і ділом про переваги стерилізації тварин над їх убивством. Як реагує суспільство на поступ у вирішенні питання безпритульних тварин – значною мірою залежить і від нашого брата-журналіста.

Ентузіастів із Всесвітньої ветеринарної служби надихнула відмова Києва від знищення безпритульних собак та котів. Такий прорив відбувся у результаті тривалого переконування київської мерії захисниками тварин у

Доки болить хоч одній тварині,
доки страждає хоч одна істота,
зіткана з плоті й нервів –
не знати нам справедливості

 

Олесь Бердник

Усі роки незалежності України, хоч би якими були результати чергових виборів, хоч би яка постать знаходилася біля керма держави, хоч би як змінювалися гасла й заявлені моделі розвитку країни – економічні, політичні тощо, одна результуюча всіх пертурбацій в підсумку

Київ гуманізується! Його обличчя набуває європейського виразу! Ця звістка миттєво облетіла всіх, кому душа болить через нічим не виправдані страждання живих істот – страждання, спричинені людиною не через жорстку природну необхідність, а від дрімучості й дикунства, від простої черствосердості й …від «нема чого робити». І от потрібний крок зроблено. Йдеться про нещодавно оприлюднену п. Іреною Кільчицькою ініціативу міської влади припинити методичне й нелюдське, засуджуване всім світом знищення тварин у так званому «Притулку для тварин» у

Цієї звістки ми чекали довгими роками, міряли про це, боролися за це. Невже справді? І ми станемо схожими на нормальних людей – не дикунів і варварів. І живі не помиратимуть страшною смертю лише через те, що вони – не люди і до того ж мали нещастя чи то загубитися чи бути викинуті бездушними хазяями на вулицю. Йдеться про нещодавно оприлюднену першим заступником голови Київміськдержадміністрації п. Іреною Кільчицькою ініціативу міської влади припинити методичне й нелюдське, засуджуване всім світом знищення тварин у так званому «Притулку для тварин» у смт. Бородянка.

Столичні захисники тварин упродовж багатьох років очікували від міської влади рішучих кроків, які б урегулювали непрості відносини людей з «братами меншими» у рамках Європейської конвенції на захист тварин та закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».

Йдеться перш за все про наших найближчих чотириногих друзів, собак та котів, яких досі за розпорядженнями влади традиційно знищували, отримуючи заразом ще й фінансовий зиск. Лише за 2006 рік у Києві було жорстоко винищено понад 16 тисяч собак та невідому кількість котів, на що комунальне підприємство

4 жовтня світ відмічає Міжнародний день захисту тварин – на честь святого Франциска Асізського (1182-1226), який пробуджував в людях милосердне ставлення до тварин ще у часи раннього середньовіччя. Франциск ріс у розкошах, однак ще в юності зрікся багатства. Його приклад наслідувала певна кількість знатних людей – так було засновано орден францисканців.

Франциск Асізський

На жаль, саме так сприймає ідею притулків для тварин переважна більшість населення. Набридла тварина – поїхали й здали її до Гостомеля,  і нема проблем. Скажете, це занадто песимістична оцінка, і таких людей в нашому гуманному високодуховному суспільстві одиниці?

Однак, реальність доводить протилежне. На власному прикладі доводиться переконуватись, що від поінформованого оптиміста до песиміста – один крок. Щоразу при

Газети «Контраст» та «Свобода» розпочинають серію публікацій, спрямованих проти такого специфічного виду