Товариство

Звернення журналістів до мера Києва

Від самого початку своєї діяльності підпорядковане КМДА комунальне підприємство “Притулок для тварин”, (раніше – “Тварини в місті”), зарекомендувало себе як організація, яка жорстоко знищує безпритульних тварин та заробляє на цьому брудні кошти. Офіційно дирекція цього підприємства запевняє громадськість у тому, що працює згідно з міжнародними стандартами гуманності.

Громадськість Києва неодноразово зверталася до КМДА та особисто до міського голови О. Омельченка з проханням зробити роботу цієї організації прозорою та заборонити нецивілізоване знищення тварин і запровадити широку кампанію з їх стерилізації.

Однак працівники КМДА, які мали б контролювати діяльність служби відлову тварин, запевняли в тому, що організація працює згідно з Європейською конвенцією про захист домашніх тварин. Проте тих, був свідком знищення тварин, така відповідь не задовільняла.

Чимало киян зверталося до журналістів з проханням підняти цю тему у засобах масової інформації. Ми неодноразово проводили незалежні журналістські розслідування щодо описаних у листах ситуацій. І щоразу ми переконувалися в цинічності і жорстокості гицелів, які відловлюють тварин на вулицях міста. Вдалося й узяти інтерв’ю члена одного з екіпажів машин з відлову тварин. Його розповідь перевершила наші найстрашніші припущення щодо масштабів злочинних дій та корупції працівників цього підприємства.
 
Він розповів, що кожна машина має місячну норму відлову 450-500 тварин, з яких лише 10-15 тварин потрапляє до квазі-притулку в Бородянці. Там, за його словами, вони  гинуть з голоду та від інфекцій, хоча керівництво за “мертві душі” отримує кошти на їхнє утримання з бюджету міста – 10 гривень в день на тварину. Знищують тварин дитиліном, речовиною, в основі якої – отрута кураре. Дитилін заборонений в Європі, оскільки під його дією тварина повільно вмирає від паралічу в пекельних муках.

Ловці КП “Притулку для тварин” використовують дитилін безконтрольно. На наше запитання, що станеться, якщо ловець вистрілить і потрапить не в собаку, а в перехожого, гицель відповів, що людина помре, однак при розтині тіла лікар констатуватиме не отруєння, а інфаркт,то ж довести вину буде неможливо…Він також зазначив, що кожен із ловців має вдома певну кількість дитиліну та інших отрут на випадок застосування „у відповідних ситуаціях”…

У вихідні ловці часто займаються так званою “халтурою”. Вони приїздять на базари, де отруюють тварин, за що директори базарів платять їм кошти безпосередньо. Цуценят убивають, розбиваючи голову об дерево, чи бетонну стіну, щоб не витрачати отруту, яку можна продати…

Добрий додатковий заробіток ловці “Притулку для тварин” мають від продажу собачого жиру. Його купують хворі на туберкульоз. Для того, щоб зібрати жир, з оглушеної молотком, тобто ще живої тварин, просто в машині здирають шкіру... (До речі, наш співрозмовник на той час сам був хворим на туберкульоз, однак собачий жир йому не допоміг...) 

Після отруєння трупи сортують. Кращі шкіри відвозять на переробний завод в Баришівку, а решту викидають у лісі під Києвом, або до якогось озера поблизу Києва. Бензин, який мали б використати на відвезення трупів до пункту здачі, зливають з баків і продають…

Також ловці відвозять тварин до науково-експериментальних установ Києва, де продають їх на експерименти…Вагітних кішок та собак ловці не відловлюють, дбаючи про збільшення кількості безпритульних тварин, тобто свій майбутній заробіток. Часто тварин перекидають із одного району в інший, аби робота була постійно.

І це лише мала частина відомостей про щоденне дикунське знищення тварин та кривавий бізнес так званого КП “Притулку для тварин”. Журналістами відзнято кілька документальних фільмів, сюжетів, написано безліч статей, які доводять жорстокість працівників цього підприємства як до тварин, так і до людей. Ми готові їх надати для ознайомлення.

Зауважимо, що КП „Притулок” схожий на засекречений завод, куди журналістів не пускають без попередньої згоди з керівництвом. У громадян, які приїзджають сюди в пошуках загубленого собаки, першим чином відбирають паспорти та фотоапарати.

Що приховують стіни цього собачого концтабору, і чому це питання упродовж років постійно блокувалося колишніми чиновниками на всіх рівнях КМДА? Виглядає так, що міська влада досі не була зацікавлена у припиненні вбивства тварин та моральному знущанні над громадянами.

Сьогодні люди, які прагнуть жити в красивому європейському місті, отримали надію на зміни.

Вельмишановний пане Черновецький!
Ми вимагаємо, щоб кількість безпритульних тварин регулювалася, як це робиться в усьому цивілізованому світі, – шляхом стерилізації, а не вбивства. До того ж ми, як платники податків, протестуємо, щоб на наші кошти утримувалася фабрика смерті і виплачувалася зарплата нелюдам, які там працюють. Робота служби відлову має бути абсолютно прозорою. Чекаємо Вашого негайного і радикального втручання.

Цей лист був підписаний:

• Анжелікою Комаровою (НТКУ, програма „Хто в домі хазяїн”),
• Вікторією Ярош (ТРК „Україна”)
• Сергієм Грабовським (радіо „Свобода”),
• Борисом Бахтєєвим („Телекритика”),
• Тетяною Метельовою (головний редактор газети „Контраст”, Президент Інституту сучасних проблем України),
• Олегом Ляшко (головний редактор газети „Свобода”, на даний час – народний депутат України),
• Ольгою Герасим’юк („Без табу”)
• Романом Кострицею та Юлією Бурмакою (газета „Комерсант”)

Збір підписів триває. Є ініціатива заснування спілки „Журналісти проти жорстокого ставлення до тварин”