Товариство

У наш час тотального цинізму і обману захисникам тварин, які дорожать своєю репутацією, слід добре орієнтуватися, щоб не потрапити в пастку до сладкоголосих київських чиновників з КП «Притулок для тварин» і їх покровителів.

17 червня 2006 р. в приміщенні Київського Будинку природи по вул. Рогнедінськой, 3 відбулися дивні збори, ініційовані Центром ідентифікації тварин (директор – Світлана Берзіна) і комунальним підприємством «Притулок для тварин» (директор – Мирон Кучинський). Як відомо, ці установи утворилися свого часу в результаті реструктуризації госпрозрахункового Центру «Тварини в місті» (наступника «шкуродерні»). Зокрема КП «Притулок для тварин» продовжує виконувати в місті функцію тієї ж служби вилову, отже, працівників цього підприємства цілком заслужено називають в народі «гицелямі», а за «притулком» закріпилася назва «Концтабір для тварин».

Нова хвиля руху в захист тварин, підкріплена надіями на нову владу в місті, викликала неспокій в таборі «гицелей». Втім, звичні до мімікрій чиновники цієї структури вирішили створити щось подібне до коаліції із зоозащитнимі організаціями міста і назвати це дітище «суспільною радою». Але мета створення цього новоутворення не була заявлена.

Відкривав збори Микола Ільінський, заступник начальника Управління охорони навколишнього середовища. Цей чиновник КМДА відомий захисникам тварин своїми формальними відписками у відповідь на скарги захисників тварин на нелюдяне поводження з тваринами (та і з людьми) з боку працівників КП «Притулок для тварин». На збори були запрошені організації по захисту бездомних тварин «Захист» (Людмила Агафонова), «Сіріус» (Олександра Мезінова), «Суспільство і тваріни» (Сичкарь), Кінологічний союз України (Світлана Шевченко) і ін. Всі вищезгадані організації не знаходили для себе зручним ворогувати з системою вилову і вбивства тварин і були зустрінуті Мироном Кучинським як рідні.

Несподіваний дискомфорт для цієї милої компанії внесла запрошена на збори (мабуть для проформи) голова Київського міського товариства захисту тварин Ася Серпінськая. Вона обурилася тим, що кандидатури, представлені на голосування, ніколи не брали участь в боротьбі за права тварин. Мало того, у переважної більшості присутніх дуж-ж-же сумнівна репутація. З кого ж складатиметься так звана «суспільна рада»? Яке суспільство вона представлятиме?

Зауваження прийшлося не до вподоби присутнім, і збори вмить розділилися: з одного боку Ася Серпінськая, яка без допомоги міста утримує в своєму притулку 700 тварин, а з іншої... Так, хто ж вони, ця решта людей, які так недоброзичливо віднеслися до критики в свою адресу?

Зокрема, показовою була присутність на цих зборах колишньої директриси Центру «Тварини в місті» Ніни Самофалової, яка «прославилася» своїм професійним винищуванням бездомних тварин і на совісті якої десятки тисяч чотириногих жертв. Чого тільки варта її крилата фраза «Любіть тварин вдома, а не на вулиці»!) Дивно, що нікого з присутніх не шокувала присутність цієї заслуженої гицельки…

Подив викликали і інші персоналії, зокрема Людмила Агафонова і Ольга Петручок («Захист»). Мало хто з новоспечених захисників тварин пам'ятає, як із-за навмисної халатності цих «захисниць тварин» за сприяння тієї ж Самофалової і ветлікарів з веткліникі «Фауна-сервіс» в травні 1998 р. при транспортуванні загинуло від задухи близько 100 собак. Агафонова і Петручок не люблять згадувати цю історію.

Не відзвітувала відома парочка і за витрачені гроші (100 тисяч гривень або 50 тис. доларів по курсу 1998 р.), що поступили на рахунок очолюваного ними у той час Київського міського суспільства захисту тварин від Генеральної дирекції по обслуговуванню іноземних представництв. Гроші були виділені на будівництво нового притулку як компенсація за ліквідацію притулку на Татарці. Недивно, що організація «Захист» порозумілася з КП «Притулок для тварин».

Сумно було спостерігати, як деякі присутні на цих зборах захисники тварин, особливо з новачків, доводили собі і один одному, що не варто «сваритися» з міською службою вилову, мов, можна піти і на компроміс... заради порятунку бездомних тварин! На жаль, багато хто не усвідомлює, що коли подають руку катам, то і на їх власних руках залишається кров убитих безневинних істот

Можливо, деякі були зачаровані красномовством керівника «будки» Мирона Кучинського, який без сорому і совісті вже не перший рік говорить про «прозорість» роботи свого комунального підприємства? Окрім «опозиціонерів», що випадково потрапили на ці збори, нікого з присутніх не цікавило, чому Кучинський перетворив КП «Притулок для тварин» в засекречений об'єкт, режим якого підпорядкований єдиній меті: приховати від громадськості сліди планомірного винищування і страхітливого утримання чотириногих в'язнів (див., наприклад, статтю в Ъ).

Як смішно було чути з вуст цього єзуїта високі слова про те, що він, мов, не хоче, щоб Україну вважали нецивілізованою державою. Але хто ж, як не він сам і його підприємство, підривають авторитет України своїм бездушним, цинічним відношенням до тварин?

Соромно, панове захисники тварин, угоджатися з власною совістю, співробітничаючи з лицемірами, що приховують своє хиже нутро під овечими шкірами. Чи пробачать вам цю дружбу душі вбитих тварин?

Анжеліка КОМАРОВА