Товариство

У притулку для собак і кішок багато живих свідчень людської жорстокості

Притулок для безпритульних собак і кішок Міського товариства захисту тварин перебуває на окраїні Гостомеля. Дорога туди неблизька, і, поки редакційна машина котила по трасі, я відбивалася від настирливих думок.

Ті, хто бував у притулках, мене зрозуміють. З одного боку, радієш, що безпритульні тварини в безпеці, під наглядом лікаря й нагодовані. З іншого боку, немає змоги дивитися в їхні очі – стільки в них здивування «За що?» і страху, що кошмар безпритульності повернеться. «Ну, чого ти нервуєш? В них же все добре», – переконувала я себе.

У них дійсно все добре. Трохи ентузіастів на чолі з Асею Вільгельмівною Серпінською, кандидатом фізико-математичних наук, на свої гроші викупили зруйнований корівник (сама Ася Вільгельмівна заклала квартиру), обладнали вольєри для собак і котів. Зараз там живе біля чотирьох сотень собак і біля ста котів. За свій рахунок вони годують півтисячі колишніх безпритульників, стерилізують і лікують їх. Їм не допомагає ні міськадміністрація, ні спонсори, ні міжнародні суспільства захисту тварин. Але вони не скаржаться й продовжують збирати обділених щастям тварин по всьому місту.

І все-таки в притулку мені довелося зіштовхнутися з тим, чого я так боялася – з покаліченими собаками й кішками. І скалічили їх нелюди (язик не повертається назвати їх людьми). За такі злочини в цивілізованій країні вони одержали б великі строки ув'язнення, тому що там суспільство захищає себе: якщо вони змогли таке зробити із собакою, що зупинить їх, якщо в руки потрапить людина?

Пройшло два місяці після початку лікування в притулку. Страшні шрами в Люси залишилися, але вона поправляється, потроху їсть...

Люсі було чотири місяці, коли вона потрапила в руки таких нелюдів. Ми не знаємо, як усе відбувалося, але по характеру травм можемо припустити. Цуценя тримали за мочку носа, а ножем зрізали шкіру й м'язи до кісток по всій мордочці. Не залишилося навіть ясен – зуби випадають, їх немає чому тримати. Люсю й її сестру привезла в притулок одна з активісток ТЗТ. Пройшло два місяці. Люсю лікують, вона почала їсти. Тільки дуже нервова, постійно метушиться по вольєру, хоча агресії не проявляє ніякої.

І ще запам'яталася мастино неаполітано, що приютівці вийняли з петлі в гостомельськом лісі. Вона живе тут уже рік. У дівчинки складний характер, тому опікуни не поспішають віддавати її, хоча вона у відмінній формі.

Тут багато собачого й котячого горя. І все-таки вони молодці, ці дивні люди, що намагаються нести в жорстокий світ людей всепрощення й вселюбов, послану на Землю у вигляді чотириногих.

Всі, кому не байдужна їхня доля, можуть взяти участь у роботі притулку або допомогти, чим зможуть. Тим більше, що в притулку безкоштовно стерилізують всіх тварин. Треба тільки зателефонувати 414-09-13 і привезти собаку або кота за день до операції або в той же день, але перед цим добу не годувати (через наркоз може бути блювота). Стерилізація – по вівторках і п'ятницях.

Інформація про притулок Міського ТЗТ – на Інтернет-сайті Товариства.

Інна ГРИГОР'ЄВА

Зоосад