Товариство

Від Києва до Гостомельского притулку їхати 30 хвилин. Ще від дороги чутний гавкіт собак. Тільки в жодному разі не подумайте, що така кількість безпритульних тварин живе за рахунок держави й на гроші справних платників податків. Нічого подібного! Всіх їх утримують декілька ентузіастів, яких ніяк не можна зарахувати до суспільства тих, хто з панського плеча займається добродійністю. Поки для цих людей ще не придумано влучного визначення. Для когось вони фанатики й божевільні, а для когось – святі.

Притулок за свій рахунок

На підході до притулку нас зустрічають дев'ять собак. Вісім чорних і одна велика руда. Радісно вихляють хвостами й показують дорогу. Собаки радуються й відвідувачам, і запаху м'яса з пакетів. Через якийсь час від декількох кілограмів ковбаси залишиться лише чек і спогади. Тут харчами не перебирають.

На будинку колишнього корівника – потьмянілий напис: "Товариство охорони тварин". Для того щоб узяти в оренду й практично відбудувати заново його руїни, керівник Ася Серпінська заклала свою квартиру. Тепер це повністю сімейна справа. Чоловік і дочка щосили беруть участь у справах притулку. Син, що виїхав в Англію кілька років тому, намагається допомагати матеріально.

По периметру будинку й усередині нього – вольєри із собаками. Тут же стоять величезні чани з паруючим бульйоном. У тварин незабаром обід. Запах розноситься по всьому будинку, і собаки в передчутті гавкають. Щодня на їхнє харчування йде близько 200 кілограмів м'яса. Вірніше, стільки повинне йти. Уже два тижні із цим у тварин напружено. В останні місяці хазяї купували потрібну кількість курятини на Гаврилівському комбінаті. А за останні два тижні вдалося добути всього лише денну норму. Під час всіх переміщень нас супроводжує дружна зграя псів. Два десятки мирних собак безперешкодно гуляють по території. Всі вони норовлять підлізти під руку, щоб одержати пещення та увагу. Ті, що сміливіші – заплигують прямо на руки. Ті, що більші – просто кладуть лапи на плечі й намагаються лизнути.

Ася Вільгельмівна й працівники притулку здороваються й відразу зникають по своїх справах. Того, хто очікує побачити одухотворені роботою особи, чекає розчарування. Зовні працівники притулку не схожі ні на ангелів, ані на святих. Ще їм ніколи зображувати для приїжджих особливу радість, улаштовувати екскурсії. На вулиці – мінус 18. Крім усього іншого, потрібно наколоти дров, щоб отопити всі вольєри й кімнати, у яких перебувають післяопераційні собаки.

У кішок – особливий статус

В порівнянні з гавкаючою братією, у кішок положення краще - окремі апартаменти з літніми терасами. Тут є крісла, дивани, столи, котячі будиночки і подушки.

Відразу видно різниця в статусі: кішки примушують з собою вважатися і піклуються про свій комфорт. Навіть самі безпородні їдять переважно Wiskas і KiteCat. У день йде близько 5 великих упаковок сухого корму. До відвідувачів лише деякі вважають не соромним виявити особливу цікавість. Не встигнеш зайти у вольєр, як відчуваєш, що пара котів вже видираються по тобі вгору, а третій невідомо звідки з свистом приземляється на плечі. Інші лише ліниво відчиняють одне око і продовжують дрімати далі. Із-за холодів сплять тісно притиснувшись один до одного - так, що не зрозуміло, де чия лапа і де чий хвіст.

Скільки коштує любов до тварин

Утримання притулку обходиться близько 2000 доларів на місяць. При цьому він не має ні спонсорів, ані державної підтримки. Більшу частину грошей хазяї й працівники заробляють самостійно, хто де може, і майже всі гроші витрачають на тварин. Крім того, потрібно виплачувати хоч і невелику, але зарплату найманим робітником, які будують вольєри, колють дрова й роблять іншу господарську роботу. Тим часом тварин усе привозять і привозять, але мало хто забирає. Приміром, близько 40 собак у притулок привела жінка, яку часто можна побачити із тваринами на Андріївському узвозі. Якийсь час щомісяця платила гроші за їхнє утримання, а потім перестала.

Деяких підбирають прямо на вулицях. Когось підкидають, когось залишають на час самі хазяї, а потім просто забувають забрати. От так за 5 років існування притулку й набралася велика кількість собак і кішок. Від допомоги працівники притулку ніколи не відмовляються, хоча не приховують, що найкраща допомога, як не крути, фінансова. Аргументують тим, що навіть декількома гривнями вони зможуть розпорядитися ефективніше, ніж гість. Для цього є спеціальні домовленості й оптові бази. Наприклад, браковану курятину Гаврилівський комбінат продає по 50 копійок за кілограм. У родини Серпінських є й вірні помічники. Бухгалтер Тетяна Олександрівна весь вільний час проходить серед тварин. А свою зарплату витрачає на ліки для кішок і собак.

"От якби вийти на Катерину Чумаченко-Ющенко, – ділиться міркуваннями Тетяна Олександрівна. – Можливо, вона могла б нам допомогти. Ми знаємо, що вона дуже небайдужа до безпритульних тварин і сама багатьох бездомних підбирала прямо з вулиці".

До речі: пес Мішутка шукає хазяїв

Він з'явився в притулку всього кілька днів назад. До цього Мішутка жив на житловому масиві Лісовому в суспільстві таких же бездомних собак, як і він сам. Годувався з рук добросердих жителів. У притулок пес потрапив, рятуючись від шкуродерів, яких викликала місцева лікарня. Тут він перебуває в безпеці й чекає, коли йому знайдуть хазяїв.

Наталія СОКОЛОВА

Адрес статьи в Интернет: http://www.kp.kiev.ua/doc51895/