Товариство

У центрі Києва ближче до вечора часто можна почути дружний собачий гавкіт. Це подають голос ті, у кого немає ні будинку, ні хазяїна. Але група ентузіастів намагається вирішити проблему безпритульних тварин.

Активісти Київського міського товариства захисту тварин з кінця минулого року проводять регулярну акцію «Знайди собі друга». Щосуботи й неділі біля ст. метро «Славутич» у приміщенні спеціалізованого супермаркету «Зоодім» вони роздають кошенят і цуценят бажаючим мати чотирилапого друга. Скажемо відразу – елітних і породистих тут практично не буває. Зате всі здорові, щеплені й доглянуті. Щоб «усиновити» цуценя або кошеня, необхідно мати із собою паспорт, щоб підписати договір. Суспільство простежить, щоб тварині не нанесли шкоди. Чотириногого друга не віддадуть людині, зовнішній вигляд якого викликає сумніву.

Почати активні дії любителів тварин змусила ситуація в столиці – кількість безпритульних котів і собак на вулицях не зменшується. По статистиці в Києві їх 100-150 тис. Ця армія все частіше доставляє незручностей – люди скаржаться у відповідні інстанції, держава реагує. У підсумку на вулицях іноді розігруються жорстокі сцени відлову тварин.

Чому вони роблять це

Захисники тварин все-таки вважають, що говорити про сотні тисяч кинутих кішок і собак не можна. Насправді їх у три-чотири рази менше. Але держструктури навмисно перебільшують чисельність зграй. Голова правління Товариства Ася Серпінська, що також очолює Притулок для безпритульних тварин у Гостомелі, вважає, що робиться це з корисливих міркувань. На «боротьбу» і безпритульними тваринами передбачені реальні бюджетні кошти. І якщо чиновники доповідають про їхню позахмарну кількість, то для усунення цієї проблеми з кишені платників податків виділяється більша сума. Пані Серпінська повідомила, що один раз один київський муніципальний начальник на апаратній нараді промовив фразу про те, що Київ витрачає на боротьбу із безпритульними собаками суми, що перевершують фінансування заходів, спрямованих на боротьбу зі СНІДом

На думку Асі Вільгельмівни, чиновники ніколи не відмовляться від можливості розподіляти ці засоби. Тим більше, що їх витрату дуже важко контролювати. Хто може точно знати, скільки бензину спалила горезвісна «будка», ганяючись за здобиччю? Чи можуть сказати собаки, чим їх годували й чи годували взагалі в тимчасових приймачах? Хто проконтролює, чи приспали тварину ін'єкцією дорогого наркотику або ввели йому в легеню нашатирний спирт, чим прирекли на вкрай болісну смерть?

Часто-густо після ліквідації зграю безпритульних тварин залишають на волі... вагітну суку. Нібито з гуманних міркувань. Але добре відомо, що собака дасть приплід, ще й не один за рік. Таким нехитрим способом ловці створюють собі фронт робіт на майбутнє. Активістам Товариства відомі випадки, коли майбутню «мамашу» завозили в райони, де досі бродячих собак не було. Так і запускається нескінченний кругообіг, забезпечуючи рядових працівників комунальних служб зарплатою, а чиновників – посадами й бюджетним фінансуванням.

Який же вихід?

По-перше, необхідно пам'ятати, що виганяти тварин на вулицю не можна; намагайтеся прилаштувати кішку або собаку в гарні руки. І, мабуть, головне - стерилізуйте їх.

Ася Серпінська і її добровільні помічники-волонтери, за їхніми словами, спокутують гріхи тих, хто взяв додому тварину, а потім, коли вона набридла або стала заподіювати незручності, виставив за двері. Тим, хто думає, що «тваринками» займаються винятково такі собі «міські божевільні», нагадаємо: серед засновників Київського міського товариства захисту тварин був Максим Рильський.

З миру по нитці

Цікава історія створення притулку. Щоб викупити приміщення колишньої тваринницької ферми на окраїні Гостомеля, кандидат наук і колишній викладач вузу пані Серпінська заклала власну київську квартиру. Знадобилися роки й допомога родини, щоб розрахуватися за кредит з банком. Зараз приміщення притулку у власності ентузіастки. Але незабаром потрібно буде вирішувати питання із землею, на якій вони знаходяться. А це ні багато ні мало – гектар. Якщо нинішній хазяїн землі зміниться, долю притулку вгадати буде важко.

Гостомельський притулок переповнений: тут більше 450 собак і 160 кішок. Щоб запобігти його подальше перенаселення й проводиться акція «Знайди собі друга». Але все одно до воріт притулку продовжують звозити й залишати прив'язаними тварин, знаючи, що їх кожен раз приймуть. Проблема прокорму вихованців у притулку на першому місці. Щодня доводиться готувати приблизно кілограм їжі на тварину. От і димлять із ранку казани армійського зразка, які важко було б наповнювати, якби не допомога небайдужих людей. Крім того, Товариство має договори з базами, м'ясними й ковбасними цехами, магазинами на поставку продуктів, у яких минув строк зберігання, або які втратили товарний вигляд. Власникам вигідніше передавати все це притулку, тому що утилізація неліквідів коштує чималих грошей. А так продукти привозить у притулок власний фургончик Асі Вільгельмівни.

Виходити зі складних ситуацій у товаристві звикли самостійно, але для цього потрібні не тільки гроші, але й старі речі: старий одяг, меблі, будматеріали, іграшки. Тут у вас із вдячністю приймуть непотрібні нашийники, повідці та миски. Не відмовляться й від медикаментів – анальгетиків, засобів для боротьби з паразитами, мазей для лікування ран, обморожень і опіків, одноразових шприців.

Братство небайдужих

Київське міське товариство захисту тварин поєднує різних людей – від бізнесменів до домогосподарок і пенсіонерів. У них навіть є свій сайт. Якщо хтось підозрює, що охорона тваринок – не що інше, як замаскований спосіб заробляти гроші, йому варто відвідати цю сторінку. Ну яка, скажіть, вигода людині, що розміщує прохання забрати в нього з балкона старі рами для потреб притулку? Або в того, хто витрачає пальне, доставляючи їх туди?

Волонтери стверджують, що проблема безпритульних тварин, жорстокого відношення до них вирішується погано. У нас віддають перевагу приспати собаку або кішку замість того, щоб стерилізувати. Хоча приспати чотириноге за всіма правилами коштує близько 80 грн. Стерилізація – менш за 50. Але дотепер не прийняті відповідні програми – ані міські, ані загальнонаціональні.

Проблеми безпритульних тварин в усьому світі вирішуються громадськими організаціями. Так працює цивільне суспільство. Щоб проблема існування братів наших менших у великому місті нарешті розв'язалася, необхідно просто перестати виганяти улюбленців, що стали тягарем, прийняти закон про захист тварин і навчитися рахувати гроші, які виділяють для знищення бродячих чотириногих, знайти їм більш гуманне застосування.

Адрес статьи в Интернет: http://www.podrobnosti.ua/society/2006/06/30/325824.html